1.3. Структура особистісних властивостей, що впливають на адаптацію :: vuzlib.su

1.3. Структура особистісних властивостей, що впливають на адаптацію :: vuzlib.su

83
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


1.3. Структура особистісних властивостей, що впливають на адаптацію

.

1.3.
Структура особистісних властивостей, що впливають на адаптацію

Використання
факторного аналізу дозволило уточнити структуру особистісних властивостей, що
впливають на успішність адаптації.

Так,
Т. А. Кухарева (1980), вивчаючи адаптацію, виявила показник «гармонічна
активність», до якого увійшли такі ознаки, як ініціативність, самостійність,
цілеспрямованість, наполегливість, інтелектуальна продуктивність, уміння
організувати свою роботу, впевненість у собі та ін. До другого показника, що
інтерпретований дослідником як «високий рівень домагань», увійшли лідерство,
самооцінка, толерантність до фрустрації, комунікативні здібності,
інтелектуальна продуктивність, соціальний статус. Третій показник, що об’єднує
ознаки, пов’язані з реакцією на фрустрацію, одержав назву «показник
самокритичності» – для молодих спеціалістів, які адаптуються успішно, і
«показник агресивності поведінки» – для молодих спеціалістів, які відчувають
труднощі при адаптації.

Знання
показників, що впливають на ефективність процесу адаптації і на зберігання
рівноваги в системі «суб’єкт праці – професійне середовище», має безсумнівне значення
для вибору шляхів і засобів керування процесом професійної адаптації. Але ще
більше значення для розробки системи керуючих цим процесом впливів має аналіз
психологічних механізмів адаптації.

На
першій стадії професійної адаптації оптимальним можна вважати деяке переважання
конформної складової. Ступінь задоволеності суб’єкта своєю роботою, повнота
його входження в нове середовище і діяльність та необхідний для цього входження
час визначаються мірою володіння суб’єкта засобами цієї конформної адаптації (соціально-психологічними
уміннями).

Істотне
місце серед психологічних механізмів адаптації займає самооцінка. Її роль на
різних етапах професійного життя людини докладно проаналізована Л.Н. Корнєєвою.
Завищена самооцінка провокує постановку мети вище реальних можливостей, зневагу
необхідної «інформації», зниження суб’єктивної можливості неуспіху, мінімізацію
зусиль для досягнення мети, що розхолоджує дію успіхів і викликає сильне
емоційне переживання невдач; потреба в зберіганні рівня самооцінки призводить
до захисного ігнорування невдач, пояснення їх зовнішніми причинами, що
послабляє стимул до їх подолання. Різко завищена самооцінка може створити на певному
етапі діяльності зону постійних невдач, знижену професійну мотивацію. Наслідок
заниженої самооцінки – пасивність, страх відповідальності, схильність до
постановки занадто легких завдань, заниження суб’єктивної можливості успіху, що
дезорганізує вплив невдач. Результатом неадекватної самооцінки, звичайно, є
неповна реалізація можливостей людини у професійній діяльності, в окремих
випадках – відмова від неї (Корнєєва, 1989). Очевидно, що неадекватність
самооцінки стає перешкодою на шляху професійної адаптації. Але й адекватна
висока самооцінка, стихійно сформована в процесі професійної підготовки, може
стати дезорганізуючим чинником професійної адаптації, якщо вона без коректив
переноситься з навчальної діяльності у професійну. У цьому випадку етап
входження у професійну діяльність, для якого і характерне зниження усталеності
самооцінки, ускладнюється занадто сильними її коливаннями. Так, у молодих
працівників ОВС у перший рік спостерігається настільки різке падіння самооцінки,
що воно супроводжується стійким зниженням впевненості в собі, низькою
задоволеністю працею, падінням мотивації до професійної діяльності і навіть
відмови від її. Різкий «злам» самооцінки негативно позначається на успішності
діяльності, супроводжується стійкими негативними емоціями, невротизацією. Проте
захисне зберігання неадекватної самооцінки, що тимчасово забезпечує особистості
відносний комфорт, для діяльності ще більш несприятливе.

Самооцінка
людини нерідко виступає як своєрідний «фасад особистості». Вона спеціально
виділяє риси, що властиві їй на основі стереотипів (соціальних ролей), інші «відокремлюються
від неї». Соціальна роль людини, а також і враження, яке вона справляє на
оточуючих (зовнішнє вираження соціального статусу), складається з двох компонентів.
По-перше, це та зовнішня інформація, яку сама людина про себе повідомляє
(слова, міміка і жести та ін.); по-друге, та інформація, яку вона дає
несвідомо. Рівень соціальних домагань особистості, тобто сукупність її
інтересів, стосунків також можуть бути за цим «фасадом», і людина не розкриває
себе. Проте уважне спостереження за її поведінкою, бесіди, діяльність можуть
допомогти в розкритті особистості. Знання соціальних очікувань і засобів їх
реалізації необхідні для вирішення багатьох питань роботи з особовим складом
ОВС.

Багато
дослідників сходяться в думці, що головною характеристикою, що впливає на
протікання процесу адаптації, є емоційна стабільність – нестабільність.

Так,
наприклад, інструктор з вогневої підготовки одного з РВВС м. Харкова звернув
увагу на те, що при виконанні вправи із зброєю молодий працівник (з двомісячним
стажем роботи у практичному підрозділі) явно знаходиться у дуже схвильованому
стані, що негативно впливало на результати стрільб.

Під
час проведеного психологічного обстеження було виявлено, що працівник
характеризується низькою емоційною стійкістю та високою тривожністю, що
особливо посилювалось при необхідності мати справу із зброєю. В роботі з
адаптації до цього працівника були вжиті психокорекційні заходи.

Одностайно
підкреслюється значення активності особистості, при цьому вирізняються активне
ставлення до роботи, інтелектуальна активність, активність у спілкуванні, що
виявляються в таких особистісних властивостях, як ініціативність,
самостійність, цілеспрямованість.

Дослідники
відзначають значення професійно важливих властивостей (розумових, мнемічних,
сенсомоторних, комунікативних), їхній вплив на адаптаційний процес і на
зберігання здатності до ефективної психічної адаптації.

Особливе
місце в структурі особистісних чинників психічної адаптації дослідники
відводять мотивації досягнення успіху. Високий енергетичний потенціал надається
найбільш важливому у діяльності, що потребує мобільності, швидкого входження в
нові ситуації, освоєння нових навичок, дій в умовах, у яких кінцеві успіх чи невдача
ще не визначилися і тісно пов’язані з індивідуальною активністю. Енергетичний
потенціал значною мірою забезпечується виразністю і структурою мотивації
досягнення. Переважання мотивації досягнення успіху над мотивацією запобігання
невдачі сприяє й ефективній психічній адаптації, і успішності діяльності.

Поряд
з інтенсивністю мотивації істотний вплив на процес адаптації робить структура
мотивації. Дослідження, присвячені вивченню психологічних чинників професійного
становлення молодих працівників, показали, що звільнення з роботи як крайній
прояв нездатності і професійної адаптації пов’язано з невідповідністю структури
мотивації особливостям цілісності при цілком сприятливому розкладі професійно
важливих властивостей.

Схема
4. Базові особистісні якості, що впливають на адаптацію працівника ОВС

.

    Назад

    ПОДЕЛИТЬСЯ
    Facebook
    Twitter
    Предыдущая статьяГаражные ворота
    Следующая статьяФ. БЭКОН :: vuzlib.su

    НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

    ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ