ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
2.1. Умови вступу на державну службу
.
2.1. Умови вступу на державну службу
Інститут проходження державної служби складається із організації
підбору кадрів в управлінський апарат, здійснення переміщень працівників по
службі, встановлення і реалізації засобів звільнення з державної служби.
Кожний державний службовець проходить свій службовий шлях,
тобто має свою індивідуальну кар’єру.
Законодавством України визначається порядок прийняття на
державну службу, проходження випробувального терміну, порядок проведення
атестації службовців, заміщення державних посад, присудження категорій і
рангів.
Відповідно до статті 38 Конституції України “громадяни
користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в
органах місцевого самоврядування”. Проте статтею 12 Закону України “Про державну
службу” передбачаються обмеження, пов’язані з прийняттям на державну службу.
Зокрема, в ній говориться, що не можуть бути обраними або призначеними на
посаду в державному органі та його апараті особи, які:
визнані у встановленому порядку недієздатними;
мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;
у разі прийняття на службу будуть безпосередньо
підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками;
в інших випадках, встановлених законами України.
Заміщення посади означає, що громадянин став носієм
комплексу службових прав і обов’язків.
Посади заміщуються шляхом призначення або за конкурсом.
Призначення на державну посаду – це юридичний акт
компетентного державного органу або посадової особи, який визначає момент
офіційного дозволу на здійснення службовцем певних функцій, обов’язків і прав,
які закріплені за посадою. Призначення проводиться органами державної влади і
посадовими особами в межах їхньої компетенції з додержанням встановленого
порядку заміщення посад тієї чи іншої категорії.
Що стосується конкурсу при прийнятті на посади в державні
органи, то це є принципово новий інститут державної служби.
У статті 15 Закону України “Про державну службу”, зокрема,
зазначається, що “прийняття на державну службу на посади третьої – сьомої
категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній
основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України”.
Інститут конкурсного прийому на державну службу базується
на таких основних принципах:
принцип рівноправності, який виключає дискримінацію за
походженням, статтю, віросповіданням або політичними поглядами;
принцип відповідності здібностей та професійного рівня
вимогам конкретного виду діяльності в системі державної служби;
принцип гласності – забезпечення гласності при проведенні
конкурсів.
Зазначене загальне положення Закону розширене і деталізоване
в Положенні про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад
державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
4 жовтня 1995 р. № 782.
Конкурсний прийом на роботу – це той фактор, який повинен
гарантувати об’єктивність оцінки ділових якостей працівника, і як наслідок –
ефективність його роботи.
Заміщення державної посади за конкурсом передбачає:
оголошення даних про вакансії на державній службі через
засоби масової інформації, з повідомленням основних вимог до кандидатів;
можливість участі у конкурсі декількох претендентів;
рекомендацію кандидата на посаду конкурсною комісією;
видання наказу уповноваженою посадовою особою про
призначення на посаду.
Особа, яку прийнято на державну службу, набуває статусу
державного службовця і суб’єкта державно-службових відносин. Особливість цих
відносин полягає в тому, що вони складаються між державою в особі її органів і
державним службовцем.
.