ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
2. Концепція поведінкового та ситуаційного лідерства
.
2. Концепція поведінкового та ситуаційного лідерства
Активна розробка концепції лідерської поведінки почалась на
початку другої світової війни і продовжується понині.
Важливою відміною від концепції лідерських якостей було те,
що концепція передбачала можливість підготовки лідерів за спеціально
розробленими програмами поведінки.
Переважаючий стиль керівництва лідера заснований на
порівнянні ефективності досягнення результатів групою при використанні різних
стилів керівництва лідером (рис. 7.1.3).
Рис. 7.1.3. Переважаючий стиль керівництва лідера
Виявлено, що авторитарний стиль більш ефективний для груп
робітників, міліціонерів, пожежників; демократичний стиль – для творчих
працівників науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів, а
ліберальний – для груп з високою потребою участі в прийнятті рішень
(американський психолог К. Лєвін – автор цього підходу).
Рис. 7.1.4. Зосередженість лідерів на роботі чи людині
Відповідно до теорії «Х» (автор Д.М. Грегор) ідеальним
керівником є автократ, зосереджений на роботі, який дає чіткі завдання групі,
здійснює суворий контроль за діями підлеглих, може чинити психологічний тиск на
членів групи.
Відповідно до теорії «У» ідеальним є демократичний керівник.
Колектив, де домінує демократичний стиль і більшість працівників відносяться до
групи «У», характеризується високим ступенем делегування повноважень і гарним
соціально-психологічним кліматом.
Більша частина колективу поєднує якості «Х» і «У», що
вимагає поєднання авторитарного і демократичного стилів керівництва.
|
Експлуататорсько-авторитарний |
Прихильно-авторитарний |
Консультативно-демократичний |
Демократичний |
Рис. 7.1.5. Стилі лідерства
Поведінка, виходячи із орієнтації лідера:
лідерська поведінка на основі нагороди і покарання (рис.
7.1.6);
|
Покарання за невиконання роботи |
Покарання за низьку якість роботи |
Нагорода без врахування якості продукції |
Нагорода за високу якість продукції |
Рис. 7.1.6. Лідерська поведінка на основі нагороди і
покарання
лідерська поведінка на основі координації роботи й уваги до
підлеглих (рис. 7.1.7);
|
Ступінь координації роботи |
Низька |
Низька |
Висока |
Висока |
|
Ступінь уваги до підлеглих |
Низька |
Висока |
Низька |
Висока |
Рис. 7.1.7. Поведінка лідера на основі координації роботи й
уваги до підлеглих
лідерська поведінка на основі інтересу до виробництва і
людей.
Ситуаційне лідерство вимагає навчання й адаптації лідерів до
проблем, що вирішуються. Серед найбільш відомих варто назвати моделі
ситуаційного лідерства Фідлера, Танненбаума — Шмідта, Херсея — Бланшара, Хауза
— Мітчелла, Врума — Йеттона — Яго.
Модель лідерства «шлях – ціль» Хауза і Мітчелла одержала
свій розвиток у 70-х рр. Вихідним моментом є передбачення, що працівники
задоволені і продуктивні тоді, коли є зв’язок між зусиллями і результатами
роботи, а також між результатом роботи і винагородою. Модель констатує, що ефективний
лідер той, хто допомагає підлеглим іти шляхом, який веде до бажаної цілі. При
цьому пропонуються різні варіанти поведінки лідера залежно від ситуації
(рис.7.1.8.).
Рис.7.1.8 Модель ситуаційного лідерства «Шлях — ціль» Хауза
і Мітчелла
.
