ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
3. Нормування праці
.
3. Нормування праці
Наукове обгрунтування кількості і кваліфікації праці,
необхідної для ефективної роботи апарату управління, – одна із найважливіших
задач теорії управління.
Сучасний період розвитку економіки в зв’язку з різкими
змінами форм власності і відносин характеризується зростанням ролі нормування
праці виробничого управлінського персоналу. Значні роботи в області нормування
праці проводилися в СРСР у 70-80-х рр.
У сфері управління є значні резерви ефективності:
втрата робочого часу до 25 %;
низька своєчасність виконання завдань до 30 %;
нерівномірність завантаження структурних підрозділів від 60
до180 %;
невластиве виконання посадових обов’язків до 40 %.
Законом визначається тривалість робочого дня, протягом якого
працівник зобов’язаний виконувати довірену йому роботу. Робочий час включає час
роботи і час перерви (рис. 6.4.3).
Робочий час – це визначена в законодавчому порядку
тривалість робочого дня, протягом якого персонал зобов’язаний виконувати
доручену йому роботу.
Нормативи праці визначають розрахункові величини затрат
робочого часу і трудових ресурсів (рис.6.4.4).
Норма часу – затрати робочого часу, необхідні для виконання
одиниці роботи в певних умовах виробництва.
Норма праці – визначена міра затрат праці для виготовлення
одиниці продукції чи виробітку одиниці продукції.
На величину нормативу впливає стан засобів і предметів
праці, особливості виконавця (людини) і рівень механізації праці. Класифікація
факторів, що визначають норму праці, зображена на рис. 6.4.5.
Методи нормування праці
Залежно від методів дослідження, які використовуються, всі
методи нормування поділяються на чотири основні групи: мікроелементного
нормування, аналітичного нормування, статистичного нормування, експертного нормування.
Мікроелементне нормування (WF, МСД, МТМ) засноване на
розкладанні робіт на деяку сукупність рухів людини і розробці для них
дискретних норм часу.
Аналітичне нормування полягає в класифікації видів робіт,
фотометражних спостереженнях, обробці даних статистичними методами і виведенні
норм часу (праці, обслуговування) за видами робіт.
Статистичне нормування полягає в моделюванні залежності
працемісткості деякого процесу від логічно виробленої сукупності факторів з
допомогою кореляційно-регресивного аналізу.
Метод експертного нормування дозволяє формувати нормативи
працемісткості і чисельності групою кваліфікованих спеціалістів-експертів на
основі оцінки затрат праці, кваліфікації працівників, технічних засобів і
інформації, що використовується.
Нормативи затрат праці персоналу за функціями управління дозволяють
розрахувати чисельність і проектувати раціональне завантаження працівників.
Рис. 6.4.3. Структура робочого часу
Рис. 6.4.4. Класифікація нормативів праці
Рис. 6.4.5. Фактори, що визначають норму праці
Контрольні питання
1. Визначіть сутність планіровки робочих місць та
прокласифікуйте їх.
2. Які системи планіровки приміщень Вам відомі?
3. Назвіть основні правила організації робочого
місця.
4. Визначіть вихідні дані для складання паспорту
робочого місця.
5. Які покоління інструментів з техніки
особистої роботи Вам відомі?
6. Який ефект від використання комп’ютерної
системи?
7. Для чого необхідне нормування праці в сфері
виробництва й управління?
8. За якими ознаками класифікуються нормативи
праці?
9. Які методи нормування праці Вам відомі?
10. Який метод використовують для нормування праці
керівників?
Тестовий контроль
Виділіть системи планування приміщень:
а) колективна;
б) кабінетна;
в) зальна;
г) індивідуальна;
ґ) чарункувата;
д) одноосібна.
Техніка особистої роботи менеджера передбачає:
а) планіровку робочого місця;
б) регламентуючу документацію;
в) календар;
г) організатор;
ґ) тайм менеджера;
д) меблі, обладнання;
е) електронну записну книжку;
є) функціональні обов’язки;
ж)комп’ютерну систему.
Назвіть методи нормування праці:
а) мікроелементне;
б) погодинне;
в) аналітичне;
г) статистичне;
ґ) річне;
д) експертне;
е) потижневе.
.
