ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
§ 2. Злочини, які посягають на недоторканність державного кордону
.
§ 2. Злочини, які посягають на недоторканність державного кордону
Безпосереднім об’єктом цих злочинів є суспільні відносини з охорони
суверенітету України, цілісності і недоторканності її кордонів. Правовою
основою відповідальності за ці злочини є ст. 2 Конституції України, відповідно
до якої суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України
в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Поняття державного кордону визначено в ст. 1 Закону України «Про державний
кордон України» від 4 листопада 1991 р.: «Державний кордон України є лінія і
вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території
України — суші, вод, надр, повітряного простору». Для захисту державного
кордону від незаконного його перетинання встановлені «Правила перетинання
державного кордону громадянами України», затверджені Кабінетом Міністрів України
27 січня 1995 р. Ці правила стосуються відповідного оформлення документів,
наявності спеціальних контрольно-пропускних пунктів для в’їзду і виїзду,
транзитного проїзду тощо. Дотримання цих правил є обов’язковим як для громадян
України, так і іноземів і осіб без громадянства.
Незаконне перетинання державного кордону (ст. 331). Відповідно до ч. 1 ст.
331 цей злочин полягає в перетинанні державного кордону України будь-яким
способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах
пропуску через державний кордон України, але без відповідних документів чи
дозволу.
Об’єктивна сторона цього злочину передбачає два види діянь: 1) перетинання
кордону будь-яким способом поза пунктами пропуску і 2) перетинання кордону в
пунктах пропуску, але без відповідних документів чи дозволу. Способи
незаконного перетинання кордону можуть бути різними, здійснюватися в різний
час, із використанням різних засобів і обстановки, із використанням підроблених
документів, без документів тощо.
Злочин вважається закінченим з моменту фактичного перетинання особою
кордону. Спроба незаконно перетнути кордон повинна кваліфікуватися як замах на
злочин.
Суб’єктивна сторона цього злочину виражається в прямому умислі: особа
усвідомлює незаконність перетинання кордону і бажає це здійснити. При цьому
мотиви і мета на кваліфікацію злочину не впливають.
Суб’єктом цього злочину є будь-яка особа: громадянин України, іноземець,
особа без громадянства, які досягли 16-річного віку.
Частина 2 ст. 331 передбачає відповідальність за незаконне перетинання
кордону особою, яка раніше була засуджена за такий самий злочин, а ч. З — за
перетинання кордону, поєднане із застосуванням зброї. Зброєю слід вважати як
вогнепальну, так і холодну зброю. Застосування — це погроза зброєю або
використання її для заподіяння поранень. Якщо таке застосування пов’язане з
умисним вбивством або заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, відповідальність
повинна наставати за сукупністю злочинів: за ч. З ст. 331 і статтями 115 або 121.
Якщо при цьому має місце незаконне поводження зі зброєю, то застосуванню
підлягає і ст. 263.
У частині 4 ст. 331 зазначено, що чинність цієї статті не поширюється на
випадки прибуття в Україну іноземців чи осіб без громадянства без відповідних
документів чи дозволу для використання права притулку відповідно до Конституції
України, а також з метою набуття статусу біженця, і на випадки прибуття в
Україну без встановленого документа її громадян, які стали жертвами злочинів,
пов’язаних з торгівлею людьми.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 331— штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження
волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 331 — арешт на строк до шести місяців
або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. З ст. 331 — позбавлення волі
на строк від двох до п’яти років.
Незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332).
Відповідно до ч. 1 ст. 332 об’єктивна сторона цього злочину проявляється в: 1)
організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 2)
керівництві такими діями; 3) сприянні їх вчиненню порадами, вказівками,
наданням засобів або усуненням перешкод. Підвищена суспільна небезпека
організованих форм злочинної діяльності з незаконного переправлення осіб через
державний кордон обумовила специфічну структуру цього складу: по-перше, сама
організована діяльність, незалежно від того, чи вдалося переправлення, чи ні, а
також керівництво цією діяльністю розглядаються як закінчені злочини (злочини з
усіченим складом); по-друге, особи, які здійснюють переправлення, а також
особи, які сприяють цьому порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням
перешкод, вважаються виконавцями злочину.
З суб’єктивної сторони цей злочин вчинюється з прямим умислом. Як правило
для злочину характерні корисливі мотиви і мета.
У частині 2 ст. 332 передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені
повторно або за попередньою змовою групою осіб.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 332 — позбавлення волі на строк від двох
до п’яти років з конфіскацією транспортних або інших засобів вчинення злочину;
за ч. 2 ст. 332 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років з
конфіскацією засобів вчинення злочину.
Незаконне вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання,
технологій для створення зброї, а також військової та спеціальної техніки (ст.
333). Стаття 333 передбачає відповідальність за порушення встановленого порядку
вивезення за межі України сировини, матеріалів, обладнання, технологій, які
можуть бути використані для створення ракетної, ядерної, хімічної, інших видів
зброї, військової та спеціальної техніки.
Крім основного безпосереднього об’єкта (недоторканності державного кордону
України) цей злочин має обов’язковий додатковий об’єкт — відносини суспільної
безпеки у сфері створення зброї, військової та спеціальної техніки.
Предмет цього злочину — сировина, матеріали, обладнання, технології, що
можуть бути використані для створення ракетної, ядерної, хімічної, інших видів
зброї, військової і спеціальної техніки, перелік яких визначений Кабінетом
Міністрів України.
Об’єктивна сторона злочину виражається в незаконному, тобто з порушенням
встановленого порядку, вивезенні сировини, матеріалів, обладнання, технологій
за межі України без належного дозволу Міністерства економіки України.
Закінченим злочин вважається з моменту вивезення названих предметів за межі
України.
Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, при
якому особа усвідомлює не тільки незаконність вивезення зазначених предметів, а
й зміст та призначення їх, і бажає вчинити таке вивезення за межі України.
Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа.
Покарання за злочин: штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення
волі на той самий строк.
Порушення правил міжнародних польотів (ст. 334). Стаття 334 передбачає
відповідальність за вліт в Україну або виліт з України без відповідного
дозволу, а також недодержання зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки,
повітряних трас, коридорів або ешелонів.
Об’єктивна сторона цього злочину може полягати в таких діях: вліт в Україну
або виліт з України без відповідного дозволу або недодержання зазначених у
дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридоров, ешелонів.
Диспозиція цієї статті є бланкетною, тому для аналізу об’єктивної сторони
злочину слід звернутися до статей Повітряного кодексу України , зокрема до ст.
57, що передбачає норми і правила здійснення міжнародних польотів.
Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом або
необережністю.
Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа, яка керує повітряним судном,
незалежно від його типу та його приналежності.
Покарання за злочин: за ст. 334 — штраф від двохсот до тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до
п’яти років, або позбавлення волі на той самий строк, із конфіскацією
повітряного судна.
.
