4. Відповідальність за злочини, вчинені в стані сп`яніння :: vuzlib.su

4. Відповідальність за злочини, вчинені в стані сп`яніння :: vuzlib.su

94
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


4. Відповідальність за злочини, вчинені в стані сп`яніння

.

4. Відповідальність за злочини,
вчинені в стані сп’яніння

1. Пияцтво, наркоманія, токсикоманія
є тим соціальним злом, що прямо пов’язане зі злочинністю. Кримінологічні
дослідження показують, що під впливом пияцтва вчиняються 40^5 відсотків усіх
злочинів, а такі тяжкі злочини, як вбивство, тяжкі тілесні ушкодження,
хуліганство, грабежі і розбої, в 70-80 відсотках випадків вчиняються у стані сп’яніння
(так званого фізіологічного сп’яніння).

Звичайно, ступінь сп’яніння при
скоєнні злочинів буває різною. Нерідко особи, що вчинили злочини у стані
сильного сп’яніння, посилаються на те, що зовсім не пам’ятають, як вчинили
злочин і чим були зумовлені їхні дії. Зловживання спиртними напоями, як і
наркотичними чи іншими одурманюючими речовинами, і справді знижує самоконтроль
людини, розвиває моральну нестійкість, корисливі й агресивні мотиви, у неї
з’являється нерозбірливість у виборі засобів для досягнення різних
антисоціальних цілей. Мозок людини, отруєний такими речовинами, завжди дає
негативні збої у своїй діяльності. У зв’язку з цим і виникає питання про
осудність або неосудність особи, яка вчинила злочин у стані алкогольного,
наркотичного чи психотропного сп’яніння, і про правомірність її притягнення до
кримінальної відповідальності.

2. У статті 21 це питання вирішене
однозначно: «Особа, яка вчинила злочин у стані сп’яніння внаслідок вживання
алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає
кримінальній відповідальності». Таким чином, за загальним правилом, стан
сп’яніння незалежно від його ступеня не звільняє особу від кримінальної
відповідальності. Така позиція закону має принципово важливе значення для
профілактики і попередження злочинів, що вчиняються у стані сп’яніння.

Цей висновок ґрунтується на тому, що
при звичайному фізіологічному сп’янінні відсутній медичний критерій — психічне
захворювання, а тому немає підстави для визнання особи неосудною. При
фізіологічному сп’янінні не настають ті істотні зміни в психічному стані особи,
які характерні для психічного захворювання. Необхідно враховувати й те, що такі
особи добровільно доводять себе до стану сп’яніння, усвідомлюючи негативний
вплив на свою поведінку спиртних напоїв, наркотиків чи інших одурманюючих
речовин. Вони передбачають характер своєї можливої негативної поведінки
внаслідок стану сп’яніння і можливі її суспільне небезпечні наслідки. Практика
свідчить про те, що навіть у стані глибокого фізіологічного сп’яніння особа не
втрачає повною мірою здатності усвідомлювати характер вчинюваних дій і керувати
ними.

Інший підхід до рішення розглянутого
питання привів би до необґрунтованого звільнення від кримінальної
відповідальності багатьох осіб, що вчинили тяжкі, особливо тяжкі злочини. Так,
наприклад, не можна було б притягти до кримінальної відповідальності водія
автотранспорту, який, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп’яніння,
скоїв автоаварію, внаслідок якої загинули люди.

Отже, при скоєнні злочинів у стані
фізіологічного сп’яніння відсутній не тільки медичний, але і юридичний критерій
неосудності. Більш того, в таких випадках осудність особи настільки очевидна,
що немає необхідності навіть призначати судово-психіатричну експертизу.

3. У судовій практиці, хоча й рідко,
проте зустрічаються випадки, коли на ґрунті хронічного алкоголізму виникають
тяжкі психічні захворювання — біла гарячка, алкогольний галлюциноз та ін. Під
впливом таких захворювань особа може вчинити суспільне небезпечне діяння в
стані, коли вона не усвідомлює своїх дій (бездіяльності) або не може керувати
ними. У цих випадках на підставі ч. 2 ст. 19 особа визнається неосудною і не
підлягає кримінальній відповідальності.

Таке захворювання може виникнути не
тільки у злісних алкоголіків, але і в тих, хто не страждає на алкоголізм. У
практиці зустрічаються випадки, коли під впливом різних несприятливих обставин
— фізичного чи психічного виснаження, нервових перевантажень та інших
несприятливих обставин, навіть при незначному вживанні алкоголю і наркотиків
настають такі серйозні розлади психіки (так зване патологічне сп’яніння), коли
особа не усвідомлює своїх дій (бездіяльності) або не може керувати ними. Такі
особи з урахування судово-психіатричної експертизи визнаються неосудними.

З огляду на підвищену небезпечність
осіб, що вчинюють злочини у стані сп’яніння, у п. 13 ст. 67 ця обставина при
призначенні покарання визнається такою, яка обтяжує провину. Але залежно від
характеру вчиненого злочину суд має право і не визнавати цю обставину такою,
яка обтяжує провину (ч. 2 ст. 67). Це, наприклад, випадки, коли вчинення
злочину ніяк не пов’язане зі станом сп’яніння або коли неповнолітній, який
раніше не вживав спиртних напоїв, під впливом дорослих довів себе до стану сп’яніння
і в такому стані вчинив, наприклад, хуліганство.

У всіх випадках, коли суд не визнає
стан сп’яніння обставиною, яка обтяжує провину, він повинен у вироці вказати
мотиви свого рішення.

.

    Назад

    ПОДЕЛИТЬСЯ
    Facebook
    Twitter
    Предыдущая статьяНаружная реклама
    Следующая статьяИ. В. гёте :: vuzlib.su

    НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

    ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ