ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
§ 1. Поняття і ознаки демократії
.
§ 1.
Поняття і ознаки демократії
Слово
«демократія» відоме ще від часів Давньої Греції і у перекладі з грецької
означає «владу народу». У ранній період свого існування в Давній Греції
демократія розумілася як особлива форма або різновид організації держави, при
якому владою володіє не одна особа (як при монархії, тиранії), і не група осіб
(як при аристократії, олігархії), а всі громадяни, що користуються рівними
правами на управління державою.
Протягом
історії до ідеї демократії, заснованої на принципах свободи і рівності,
зверталися кращі уми людства, збагачуючи і розвиваючи це поняття: Перикл (Давня
Греція), Б. Спіноза (Нідерланди, XVII ст.), Ж.-Ж.Руссо (Франція, XVIII ст.), Т.
Джеф-ферсон (США, XVIII ст.), I. Франко (Україна, кінець XIX -початок XX ст.),
В. Гавел (Чехія, XX ст.), А. Сахаров (Росія, XX ст.) та ін. Багато хто з них
(наприклад, А. Токвіль) акцентували увагу на необхідності «вчитися демократії».
Гете писав: «Лиш той є гідним щастя і свободи, хто що не день іде за них на
бій».
Кожна
історична епоха вносила свої ознаки в поняття демократії і розставляла свої
акценти на їх значущості.
Слово
«демократія» вживається в різному значенні:
• як
форма держави;
• як
політичний режим;
• як
принцип організації та діяльності державних органів і громадських організацій.
Коли
про державу кажуть, що вона — демократична, то мають на увазі наявність усіх
цих значень. Демократія як форма держави можлива в країнах із демократичним
режимом, а відтак, із демократичним принципом організації та діяльності всіх
суб’єктів політичної системи суспільства (органи держави, державні організації,
громадські об’єднання, трудові колективи), котрі одночасно є й суб’єктами
демократії. Зрозуміло, що суб’єктами демократії є насамперед громадянин і
народ.
Демократія
ніде і ніколи не існувала без держави. Реально демократія є формою (різновидом)
держави, яка характеризується, щонайменше, такими ознаками:
1)
визнанням народу вищим джерелом влади;
2)
виборністю основних органів держави;
3)
рівноправністю громадян і насамперед рівністю їх виборчих прав;
4)
підкоренням меншості більшості (перших останнім) при прийнятті рішень.
Будь-які
демократичні держави будуються на підґрунті цих загальних ознак, але ступінь
розвитку демократії може бути різним. Демократизація суспільства — це тривалий
безперервний процес, що потребує не лише внутрішньодержавних, але й міжнародних
гарантій.
Сучасні
демократичні держави (а бути демократичною державою є престижним) доповнюються
низкою інших ознак і принципів:
(1)
додержання прав людини, їх пріоритет над правами держави;
(2)
конституційне обмеження влади більшості над меншістю;
(3)
повага до прав меншості на власну думку і її вільне вираження;
(4)
верховенство закону;
(5)
поділ влади та ін.
Виходячи
із сучасного наповнення демократії якісним додатковим змістом, можна дати
визначення демократії як зразка, ідеалу, до якого прагнуть цивілізовані
держави. •
Демократія
— політична організація влади народу, при якій забезпечується: рівна участь
усіх і кожного в управлінні державними і суспільними справами; виборність
основних органів держави і законність у функціонуванні всіх суб’єктів
політичної системи суспільства; забезпечення прав і свобод людини і меншості
відповідно до міжнародних стандартів.
Розглянемо
ознаки демократії.
1.
Демократія має державний характер:
а)
виражається в делегуванні народом своїх повноважень державним органам. Народ
бере участь в управлінні справами в суспільстві і державі як безпосередньо
(самоврядування), так і через представницькі органи. Він не може здійснювати
сам належну йому владу і делегує державним органам частину своїх повноважень;
б)
забезпечується виборністю органів держави, тобто демократичною процедурою
організації органів держави в результаті конкурентних, вільних і чесних
виборів;
в)
проявляється в спроможності державної влади впливати на поведінку та діяльність
людей, підкоряти їх собі з метою управління суспільними справами.
2.
Демократія має політичний характер:
а)
передбачає політичне різноманіття. Демократія, як, утім, і ринкова економіка,
неможлива без існування конкуренції, тобто без опозиції і плюралістичної
політичної системи. Це знаходить вияв у тому, що демократія виступає принципом
діяльності політичних партій у боротьбі за володіння державною владою. При
демократії враховується різноманіття політичних думок -партійних та інших,
ідеологічних підходів до вирішення суспільних і державних завдань. Демократія виключає
державну цензуру та ідеологічний диктат.
Законодавства
розвинутих західних держав закріплюють низку принципів, якими має гарантуватися
політичний плюралізм: 1) загальне право голосу; 2) рівність при виборах; 3)
таємне голосування; 4) прямі вибори тощо. Нагадуємо, що ст. 15 Конституції
України проголошує, що суспільне життя в Україні грунтується на засадах
політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не
може визнаватися державою як обов’язкова. Цензура заборонена;
б)
ґрунтується па політичній рівноправності громадян на участь в управлінні
справами суспільства і держави і, насамперед, рівності виборчих прав. Така
рівність надає можливість вибору між різними політичними варіантами, тобто
політичними можливостями розвитку.
3. Демократія
передбачає проголошення, гарантування та фактичне втілення прав громадян —
економічних, політичних, громадянських, соціальних, культурних, а так само — й
їх обов’язків відповідно до міжнародних стандартів, закріплених у Хартії прав
людини (Загальна декларація прав людини 1948 p., Міжнародний пакт про
громадянські і політичні права 1966 р. і Міжнародний пакт про економічні,
соціальні і культурні права 1966 p., які набрали сили від 23 березня 1976 р.,
та ін.). Законом України від 10 грудня 1991 р. «Про дію міжнародних договорів
на території України» встановлено порядок застосування міжнародних норм про
права людини.
4.
Демократія передбачає законність як режим суспільно-політичного життя. Режим
громадсько-політичного життя виражається у вимогах до всього суспільства — до
всіх суб’єктів політичної системи (вони ж — і суб’єкти демократії) і,
насамперед, до державних органів — засновуватися і функціонувати на основі
суворого і неухильного виконання правових норм. Кожний орган держави, кожна
посадова особа повинні мати стільки повноважень, скільки необхідно, щоб
створити умови для реалізації прав людини, їх охорони і захисту.
5.
Демократія припускає взаємну відповідальність держави і громадянина, що
виражається у вимозі утримуватися від учинення дій, що порушують їх взаємні
права і обов’язки. У Конституції України наголошено: «Держава відповідає перед
людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є
головним обов’язком держави» (ст. 3). Арбітром у можливих конфліктах між державою
і громадянином є незалежний і демократичний суд (див. главу 9 § 3).
.
