ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
9.2. Види підвідомчості правових вимог, викладених у заяві (протоколі)
.
9.2. Види підвідомчості правових
вимог, викладених у заяві (протоколі)
Альтернативна: звернення подаються
до лідируючих суб’єктів (проводу) за місцем проживання заявника або за місцем
знаходження відповідача.
За складністю справи: питання
неможливо вирішити в територіальному лідируючому суб’єкті, а тому звернення
пересилається за рішенням голови територіального органу до центрального апарату
міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади.
Виняткова: звернення героїв СРСР,
героїв соцпраці, інвалідів Великої вітчизняної війни провадяться особисто
посадовими особами проводу.
В юрисдикційних провадженнях
встановлюється така під-відомсіть: за місцем вчинення порушення, за місцем
знаходження відповідача, за місцем настання наслідків правопорушення.
Заяви бувають двох типів, залежно
від того, яке провадження заявник вимагає започаткувати: позитивне чи
юрисдикційне. В першому випадку подається заява, автором якої виступає, як
правило, зацікавлена особа (громадяни і підприємства, установи, організації). У
другому випадку формою ініціювання справи є протокол (акт, подання) лідируючого
суб’єкта, що адресується проводу, або заява потерпілого чи особи, яка вважає,
що її права порушені.
До форми обидвох типів заяв
висуваються особливі вимоги. Заяви мають містити такі реквізити: адресата
заяви, найменування та адресу заявника, адресу відповідача, зміст вимог та
виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, перелік письмових та
інших доказів, що додаються, посилання на наявність, точну назву і
місцезнаходження таких доказів, якщо вони є конфіденційною інформацією. А до
реквізитів протоколу (акту, подання), як правило, відносять: дата і місце
складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові посадової особи, що його склала,
відомості про зацікавлених осіб, суть факту, що закріплений цим протоколом,
нормативний акт, що передбачає юридичні наслідки такого факту, прізвища, імена,
по батькові свідків.
Подібно до інших видів процесу
справа вважається порушеною з моменту прийняття процесуального акта лідируючим
суб’єктом, якщо він уповноважується на це, або проводом. Якщо лідируючий
суб’єкт уповноважується на порушення провадження, то протокол, що ним
складається, є не актом ініціювання провадження, а є актом порушення
провадження. При цьому неоднозначним є підхід до моменту, з якого справа
вважається порушеною. В одному випадку таким моментом є прийняття акта про
порушення провадження. В якості прикладу другого підходу можна навести випадки,
коли канцелярія реєструє заяву, подання.
При цьому не варто плутати момент
подання заяви із моментом порушення провадження, тобто прийняття заяви до
розгляду. Перший із зазначених фактів фіксується реєстрацією заяви у канцелярії
(секретаріаті органу). Такий факт не може мати процесуального значення,
оскільки має місце в роботі працівника канцелярії, який не може виконувати
функції, що покладені на орган. Дії такого працівника суто технічні. В
законодавстві є приклади, коли такий працівник перевіряє правильність
оформлення звернення та доданих матеріалів і видає довідку про взяття заяви до
розгляду . Однак видача такої довідки не породжує обов’язок органу розглядати
звернення. Довідки видаються з метою гарантування заявнику можливості
оскаржувати бездіяльність лідируючих суб’єктів.
Проміжок часу між актом реєстрації
звернення та актом про порушення провадження в теорії юридичного процесу
називають перед процесом. Справа в тому, що протягом цього періоду лідируючий
суб’єкт (провід) оцінює наявність передумов звернення особи. Такі передумови є
матеріально-правовими та процесуальними. До матеріально-правових відносять
наявність фактів, які свідчать про обставини, що є предметом процесуальних
правовідносин. Наявність таких обставин стверджується у зверненні Завданням
проводу у перед процесі на стадії порушення провадження полягає у перевірці
фактів наявності (чи існування в минулому) таких обставин.
Правда, така перевірка фактів
(фактична перевірка), що є підставами виникнення основних матеріальних
правовідносин, може мати місце ще до подачі заяви. Так, фіксація юридичне
значимих фактів ще до того, як заявник звернеться до Мінекобезпеки, проводиться
висновками державної екологічної експертизи, протоколами перевірки знань з
радіаційної безпеки персоналу юридичної особи-заявника, які додаються в копіях
до заяви. У випадку фіксації фактів за межами провадження суб’єкти, на яких
покладений обов’язок по фіксації, не наділяються організаційними
повноваженнями. Тобто вони здійснюють суто закріплення фактів, але не юридичних
наслідків, які цією фіксацією викликаються. До таких суб’єктів відносять, до
прикладу, Український радіологічний навчальний центр при Мінекобезпеки або
компетентну комісію, якій право перевірки знань надано діючими нормативними
документами і розпорядженнями Мінекобезпеки.
Додержання процесуальних передумов
перевіряється в ході формальної перевірки правильності складення заяви та
матеріалів, що додані до неї. При оформленні додатків, вважається, що
засвідчення копій документів може бути виконано нотаріально або в установі, яка
їх розробила (створила).
При цьому не в усіх провадженнях
проводяться обидва види перевірок (фактична і формальна). Разом вони
проводяться в юрисдикційних провадженнях, що започатковуються на основі такого
різновиду звернення, як подання (протокол, акт) лідируючого суб’єкту про
правопорушення у певній сфері. Завданням лідируючого суб’єкта, що одержує
протокол, є перевірити обставини, які в ньому зафіксовані. З формальної сторони
оцінюється наявність і правильність заповнення реквізитів протоколу.
В цей період може бути проведено
тільки обмежене коло дій. До прикладу по обставинах, викладених з приводу
порушення митних правил, проводяться тільки митні обстеження та експертиза по
встановленню контрафактності товарів. Усі інші дії можуть бути проведені тільки
після порушення провадження.
Тому потрібно розрізняти
процесуальні дії стадії порушення провадження та стадії адміністративного
розслідування.
.
